Білоозерський заказник,Біле озеро

Ландшафтний заказник "Білоозерський" розташований між селами Озерці, Рудка, Більська Воля, Березино Володимирецького району. Тут пролягла колись льодовикова прадолина довжиною 17 км та завширшки - 3 км , що була прадолиною річки Стир, по якій стікали льодовикові води. Згодом долина заболотилась, оточені лісами, тут сформувались болотні масиви. Здається, з усього Полісся посходилися сюди болотні рослини й утворили типові та рідкісні угрупування. Достатньо побувати на болотному масиві Коза-Березина, що прилягає до озера, щоб побачити всі типи боліт українського Полісся. У цій реліктовій прадолині збереглося велике карстове Біле озеро.

Біле озеро по праву називають перлиною Українського Полісся. Розташоване серед боліт на захід від села Рудка Володимирецького району. Друге за площею (4,5 кв.м) в Рівненській області.

Велике, красиве Біле озеро займає глибоку карстову западину із своєрідною будовою дна, що складається з двох конусоподібних заглиблень.

Найбільша глбина - 26 метрів - досить значна для рівнинних водойм. Лежить озеро серед болотних і місцевих масивів. З трьох боків до озера підходить велике болото, яке лежить на вододілі двох річок - Стиру та Веселухи.

Болото займає прадолину реліктової річки Березини, що протікала тут у далекий льодовитий період. Древня ріка виробила долину, а та поступово перетворилася в болото. По формі долина і болото витягнуте: 17 км довжини при ширині не більше 3 км .

Саме тут, 1980 році вперше на Поліссі київський ботанік Я.П. Дідух, знайшов рідкісний у нашій флорі центральноєвропейський вид - звіробій сланкий.

Біле озеро живиться підземними джерелами, єдине в Україні з підвищеним вмістом гліцерину у воді, через що вона має надзвичайні цілющі властивості.

***

Озеро Воронки

  З усіх лісових озер області щодо рослинності чи не найзагадковішим є Воронки, що у Володимирецькому районі. Довжина його сягає 600 метрів , а площа 21 гектар .Тут знайшла собі прихисток така рідкісна рослина як молодильник озерний, яка швидко зникає у зв'язку з промисловим або побутовим забрудненням водойм. Багато є на Рівненщині озер - великих і малих, а молодильник селиться лише на одному, Воронківському. Саме тут знаходить потрібні для свого життя умови: чисту, маломінералізовану воду, що має слабокислу реакцію.

Та й берег цього озера незвичайний: лише в одному місці є невелика смуга пісчаного пляжу, більша ж його частина оточена хитким плавом різної ширини.

Навкола озера - смуга осоково-сфагнового болота. Тут можна зустріти такі рослини, як осока-кругляк, осока здута, образки болотні, осока багнова, росичка середня, шейхцерія болотна. Трапилася тут і дуже цікава знахідка: у прибережній смузі виявлено непоказну на вигляд рослину - ситник бульбистий. Це нове для України місцезнаходження рідкісного західноєвропейського виду.

За плавом - старий сосновий бір, типовий для північної частини області, вище - зеленомоховий, нижче - заболочений. Ростуть тут два види чагарничкових верб: розмаринолиста, тендітна, з вузенькими листочками, та чорніюча,більш рідкісна.

Хиноцький заказник

Хиноцький заказник розташований у Володимирецькому районі. Площа заказника 2267 гектарів . Хиноцькому заказнику належить територія, де розвиток болота досяг вищого рівня. Являє собою частину болотного масиву Морочне з прилеглими ділянками. У рослинному покриві переважають рідколісні угрупування - мезотрофічні осоково-сфагнові та оліготрофні та пухівково-чагарничково-сфагнові.

Багато ботанічних раритетів у Хиноцькому заказнику. Тут можна зустріти сфагновий мох - бурий, зеленкуватий, червоний. По моху простяглися пагони журавлини звичайної, а іноді можна побачити і рідкісну журавлину дрібноплоду. На Поліссі лише де-не-де можна зустріти окремі групки такої рослни як хамедафна чашкова, або болотний мирт. Найбільші її зарості саме тут, на Морочному.

З рідкісних видів ростуть росичка проміжна, пальчатокорінник травневий, занесені до Червоної книги України. Досить часто на території Хиноцького заказника можна зустріти рідкісні угрупування реліктової рослини шейхцерії, суцвіття ринхоспори, осоку багнову.

Володимирецька вузькоколійка

Вузькоколійну залізницю Антонівка-Зарічне в народі називають "кукушкою". Сьогодні - це найдовша в Європі діюча вузькоколійка, її протяжність 106 км . Збудували залізницю в 1905 році місцеві купці. Проїзд від ст. Антонівка до ст. Зарічне триває майже 4 год. за цей час на маршруті потяг проходить 5 станцій та 15 зупинок. Він розвиває швидкість 40- 45 км/год . Ще однією особливістю вузькоколійки є те, що вона проходить через єдиний в Україні залізничний міст через річку Стир.

Про "кукушку" говорять, що це якраз той потяг, який "підвозить під саму хату".

В Антонівку "проїхатись з вітерцем" приїжджають туристи. Їх приваблюють неповторна мальовнича природа поліського краю, річки і чарівні озера, що зустрічаються на маршруті. Дорогою є можливість зупинитись, де туристам до вподоби, варити уху, смажити шашлики.

Вузькоколійка готова надавати незабутні враження туристам.

***