Історія

Перша згадка про село датується 1492 р. Селище належало князю Олександру Гольшанському, що на Поліссі мав великі земельні володіння. Пізніше всі ці маєтності перейшли до князів Острозьких.

В період Гетьманщини село знаходилося у складі Речі Посполитої . Селяни тікаючи від кріпацтва поповнювали ряди козаків. Літопис “Волинська земля” говорить, що коли Богдан Хмельницький йшов своїм військом у 1654 році на Львів, то зійшовши з старого шляху, зупинився перепочити під старим дубом біля джерела. І досі росте той “знаменитий” дуб.....

 

......Детальніше

Легенда про Свято-Миколаївську церкву

На Поліссі, над Горинню, в тих самих куточках України, де природа причаровує своїми краєвидами, розташоване село Городець. Воно має давню і цікаву історію. Чимало тут є пам’яток природи, культури і мистецтва. З особливою пошаною і святістю город чани відносяться до Свято – Миколаївської церкви, яка має свою легенду. В кінці III століття тут, в прибережному містечку Мірра, в Лікії (пізніша назва Демра - поблизу кордонів сучасної Турції) поселився молодий чоловік на ім'я Ніколас. Отримавши духовне звання, єпископ Миколай прославився тим, що допомагав немічним і обездоленим. За це його звеличили в лик святих. Святого Миколая вважали своїм заступником моряки і рибалки. Він охороняв викрадених дітей: знаходив їх і повертав до дому. Римсько - католицька церква шанує Святого Миколая, як святого, який допомагає дітям і бідним людям. До нього звертаються з молитвою про дітей. Ще одне місто куди веде історія Святого Миколая, це Барі, в Італії. Коли Святий Миколай залишив земний світ його поховали в соборному храмі міста Міррі. Проте в зв'язку з погрозою нападу мусульман в 1087 році лицарі - хрестоносці доставили мощі святого в Італію. І по цей день вони являються предметом поклоніння місцевих жителів. В радянські часи мало хто згадував про Святого Миколая. Проте в останні роки це свято знову святкують в багатьох сім'ях. Святий Миколай є одним з найбільш величних в Україні святих. Підтвердженням цього може бути велика кількість храмів, названих в його честь. В церковному календарі існує два свята Миколая - перше - весняний (22травня) і друге - зимовий святий Миколай (19 грудня). Саме на честь весняного Святого Миколая названа церква, яка знаходиться в селі Городець. На Поліссі є місця, де сама земля голосом віків промовляє до нас, де минуле-близьке і дороге нам, бо в ньому збереглась і ще, почасти, живе історія рідного краю. За давніми спогадами, легендами, переказами воно має багато цікавих і незвичайних за своїми описами місць. Одне з таких-наша Свято-Миколаївська церква, що є незвичайною архітектурною пам'яткою не тільки села Городець, а й усього району. А легенда побудови цього храму пов'язана з іменем Святого Миколая, який мандрував по світу, щоб допомогти людям чим зможе. Було це в далекому 1839 році. В ті далекі часи в моєму селі жили сім старичків, які протягом дев'яти днів дотримувалися посту. Вони вважали, що саме завдяки цьому Бог допоможе їм знайти місце, на якому потрібно побудувати храм. Була темна ніч, коли одному із цих старичків наснився храм божий. Тоді дідусі попрямували до того місця, яке один із них бачив у сні, але для закладання першого каменю їм потрібна була людина, яка не заплямована своїми ділами. І вони відправилися на пошуки такої людини. Через деякий час старички знайшли благочестивого чоловіка, якого звали Миколаєм, а той день закладання першого каменю на храм був якраз на весняного Святого Миколая( 22 травня). Святиня була розміщена на пагорбі, та так, що відстань до місць де жили прихожани, була майже однакова, а храм було видно з усіх сторін. Які були вмільці в моєму селі, бо церква побудована без єдиного цвяха на кошти прихожан, що налічували 1557 чол. та 1613 жінок. При храмі знаходилося однокласне народне училище, яке давало елементарні знання сільським дітям. А ще було 38 д.862с. церковної землі. І тепер дивуєшся, що храм зберігся в первозданному вигляді. Коли заходиш у храм церковних воріт, відкривається просторе подвір'я. З кожного боку знаходяться хрести, розміщені в один ряд, що є пам'ятниками людям, які не повернулися із фронту. Позаду церкви - могили попередніх священиків. Праворуч від святині розташоване кладовище. Три куполи, що розміщені на церкві символізують Святу Трійцю. Зайшовши в храм Божий, ми потрапляємо в невеликий коридорчик, в лівому кутку знаходиться ікона Божої матері, а праворуч - двері у дзвіницю. До дзвонів ведуть деревні сходи. При виході з дзвіниці, над дверима, висить ікона Святого Миколая, яка намальована на лляному полотні. Пройшовши цим коридорчиком, потрапляємо в середину розкішного, високого, просторого храму. Праворуч - каса, в якій продаються свічки, ікони, натільні хрестики... Попід стінами стоять лави для сидіння. В центрі святині бачимо престол, на якому лежить ікона Ісуса Христа. Підійшовши ближче, можемо роздивитися чудово виконану роботу справжнього майстра: величні Царські ворота, дияконські двері та пишний іконостас, розміщений у три ряди. Праворуч Царських воріт розташована центральна ікона Святого Миколая. Ближче до вікна побудоване підвищення для церковного хору. А ще в центрі є вишиті хоругви, автори яких, на жаль невідомі. При виході, над дверима намальована картина, яка носить назву "Страшний суд". Кожна церква має свої традиції. Свято - Миколаївська не є винятком. Щороку навесні отець Мефодій, настоятель цього храму, староста церкви - Олександр Трохимович та церковний хор виходять на поля і відправляють молебень. Крім того, вони щороку виїжджають здійснювати богослужіння і хресний хід до джерела" Тріщава". Похід на Тріщаву став невід’ємною частиною в житті кожного жителя села. Саме про Свято - Миколаївську церкву ми можемо з впевненістю сказати, що вона створена з Божою допомогою, за його волею. Підтвердженням цього є невдала спроба пограбування. Згадує Федора Ісаківна: "Мій чоловік тоді був старостою храму. Одного разу він відкрив двері церкви і помітив на підлозі багато крові, яка стікала з пораненого чоловіка. Йому було близько сорока років. Трохим (староста), зачинивши двері храму, пішов шукати допомоги. Невдовзі він повернувся з односельцями. Вони надали першу медичну допомогу пораненому і почали розпитувати, як він потрапив до храму. Грабіжник розповів: "Я потрапив в церкву через вікно на куполі. В храм спустився по мотузці. Взяв гроші та коштовності, уже повертався назад, коли , піднімаючись, на самій верхівці обірвалася мотузка. Я впав і поламав обидві ноги. Я не відчував нічого вище пояса і просто лежав, стікаючи кров’ю. Сам грабіжник родом з Миколаєва, а приїхав до нас у село з Краснодара. Його вилікували і присудили шість років тюрми. Це і божа кара. Зайдіть в храм, схиліть голову, помоліться і відчуєте, що на серці стає легко і спокійно, бо він дійсно має чудодійну силу, яка ніби окрилює, допомагає жити. О. Цинкаловський у своїй двотомній праці "Стара Волинь і Волинське Полісся» пише: " В XVII ст. місцеві будівничі звели величезну дерев'яну церкву, яка своєю оригінальністю належала до перлин монументального дерев'яного зодчества. Пізніше цей храм, з невідомих причин був зруйнований. Але у 1839 році на кошти парафіян на місці старої церкви було побудовано нову Свято-Миколаївську церкву яка збереглась і понині". Ми маємо документи 1816 року, які свідчать про збір коштів від священнослужителів району . І як приємно, що стільки років цей храм красується у нашому селі. Він є великою гордістю городчан. Але разом з тим ми не можемо пробачити односельцям за зруйнований палац Каміла Пурбе, про який теж згадується в праці Цинкаловського (та це вже інша історія). Просто я закликаю всіх, хто любить свій край і свій народ - бережіть його історію. Хай пам'ять про наших предків буде жива.  
***

Історико-культурна діяльність бібліотеки

В невеликих населених пунктах бібліотеки залишаються єдиними культурно-мистецькими осередками інфраструктури села. Бібліотеки реалізують культурну, музейну, туристичну діяльність, використовуючи різні ресурси та пропонуючи нові послуги місцевій громаді та гостям краю.

Проект «Городецькі стежки відомих людей», «Створення арт-об’єкту – садиби Урбановських в селі Городець»спрямований на розвиток туристичної привабливості с. Городець Володимирецького району, збереження та популяризації унікальної історико-культурної спадщини.

У 2016 році у публічно-шкільній бібліотеці с. Городець заплановано створення музейної краєзнавчої експозиції «Городецькі стежки відомих людей». Суттєвим доповненням до неї – своєрідною «родзинкою» – стане мистецький музейний об’єкт (арт-об’єкт) – садиба родини Урбановських, який стане частиною музейного простору сільської бібліотеки. Створення арт-об’єкту забезпечить збереження історичних відомостей в малій архітектурній формі. Він може стати предметом зацікавлення дослідників, які вивчають тематику архітектури Західного регіону або історію відомих родин України.

Проект дозволить активізувати екскурсійну діяльність публічної бібліотеки та перетворить її на туристичний об’єкт. Біля макету та краєзнавчої музейної експозиції в цілому будуть проводитися просвітницькі заходи. Буде продовжена робота по збору відомостей про родину Урбановських та життя Городця в цей період.  

 


Copyright,Володимирецька ЦСПШБ