Володимирецька централізована система публічно-

 

шкільних бібліотек

Оксана Забужко

 

Народилась 19 вересня 1960 року в м. Луцьк. Оксана Забужко закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. Вона захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. В 1992 Оксана Забужко викладала україністику в університеті Пенн-Стейт як запрошений письменник. В 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України. Була членом КПРС У січні 2009 року Президент України В.Ющенко вручив Оксані Забужко Орден княгині Ольги.

Поезія 

Забужко О. Друга спроба: вибране. – К.: Факт, 2005. – 320 с. До «Вибраного» однієї з кращих українських поетес ХХ—ХХІ століття увійшли вірші з книжок «Травневий іній», «Диригент останньої свічки», «Автостоп», «Новий закон Архімеда», з неопублікованої дитячої книжки «Весняна акварель», нові вірші та поетичні переклади.  

Забужко О. Новий закон Архімеда: вибрані вірші 1980-1998. – Х.: Акта, 2000. – 248 с. 

Забужко О. Автостоп. – К., 1994. – 95 с.

Забужко О. Диригент останньої свічки – К., 1990. – 143 с.

Забужко О. Травневий іній. – К., 1985. – 64 с.

A KINGDOM OF FALLEN STATUES. POEMS AND ESSAYS BY OKSANA ZABUZHKO Transl. by Marco Carynnyk, Askold Melnyczuk, Michael M.Naydan, Wanda Phipps, Lisa Sapinkopf, Douglas Burnet Smith, and Virlana Tkacz. Toronto: Wellspring Ltd., 1996.

Проза 

Забужко О. Жоравницькі оповідання // Жіночий погляд. – Х.: Фоліо, 2009.

Забужко О. Музей покинутих секретів. - Роман. – К.: Факт, 2009. – 832 с. Новий роман Оксани Забужко, над яким письменниця працювала багато років, перші критики вже встигли назвати шедевром, а авторку порівняти з Достоєвським і Томасом Манном. Це – сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда — про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.

Забужко О. Книга буття. Глава четверта: повісті. - К.: Факт, 2008. - 164 с.

Докомп’ютерна" антиутопія, яка через двадцять років публікується без жодних редакційних змін, - то ще один поданий знак через "міжпоколіннєвий кордон", що насправді ніякого кордону не існує - дорога вільна... Звісно, для тих, хто взагалі шукає дороги.

Оксана Забужко

 

У книзі представлено дві повісті Оксани Забужко: більш відома «Інопланетянка» і майже не відома широкому загалу «Книга Буття. Глава четверта» (в книзі друкується вперше). Ці тексти засвідчують: майстерність притаманна будь-якому періоду творчості Оксани Забужко, а прозріння — позачасові й не мають терміну давності. Хоча останнім фактом авторка, здається, не втішена. «Такої Цивілізації, як описана тут, я не хочу. І не моя вина, що вона розвивається за підозріло подібним до накиданого тут сценарієм...» — зазначає Оксана Забужко.

Забужко О. Вибрана проза. - Х: Акта, 2003. - 680 стор.

Забужко О. Сестро, сестро: повісті та оповідання. – К.: Факт, 2008. - 240 стор. Сестра, мати, подруга, коханка, творець своєї й чужої долі... Найглибші таємниці жіночої душі — у виконанні нашого найбільшого майстра психологічної прози. Нове, доповнене видання книжки, яка вже стала сучасною класикою і яку європейська критика порівнює з творами Анджели Картер і Ельфріди Єлінек. Книжка Року-2003 в Україні, Книжка Року-2006 газети «Lidove noviny» в Чехії.

Забужко О. Казка про калинову сопілку: повість. – К.: Факт, 2000. – 84 с. В основу книжки покладено народну “Казку про вбиту сестру і калинову сопілку”, записану Л. Жемчужником. Саме казка стала для автора фундаментом для філософського oбґрунтування “жіночої трагедії Каїна і Авеля”, в якій визначальну роль відіграв шлюб сили зла із людською душею. Розібравшись у стосунках між жінками-сестрами, які поділені на “бабину дочку” і “дідову дочку”, письменниця подає повість як історію гріха. Жорстока казка. Жорстока історія. Щось в ній не в`яжеться постійно, але в тому і є шарм, казковість, якщо хочете.

Забужко О. Польові дослідження з українського сексу: роман. – К.: Згода, 1996. – 116 с. Сексуальна одіссея художника й поетеси, розгортаючись в Україні й Америці кінця ХХ сторіччя, обертається правдивою середньовічною містерією, в якій героїня проходить кругами недавньої української історії, щоб зустрітися віч-на-віч із Дияволом.

Філософсько-літературознавчі праці 

Забужко О. Notre Dame d’Ukraine: українка в конфлікті міфологій. – К.: Факт, 2007. – 640 с. Хто ми — Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність — це те саме, що візантійське православ’я? Звідки взялись тамплієри на берегах Дніпра? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян ХІХ ст.? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована леґенда про Грааль? Чи й справді українці — це «селянська нація»? В чому різниця між демократією і хамократією? В чому полягав модерний «український проект» і чи вдалося нам його реалізувати?.. Нова книжка провідної української письменниці, підсумковий плід її багаторічних роздумів — це вражаюча інтелектуальна подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає розкритий О. Забужко «код Лесі Українки». Аристократка і єретичка, спадкоємиця древнього лицарського роду і продовжувачка гностичної традиції, ця найвидатніша з українок залишилася незрозумілою в радянській Україні і майже незнаною широкій публіці — в Україні незалежній. Чому? Відповіддю на це питання стає велика історична драма «прихованої війни», яку Оксана Забужко з притаманною їй відвагою виносить із забуття і, на багатющому літературному й історичному матеріалі, відновлює на повен зріст. Це не лише фундаментальна історико-культурна студія чи вишукана філологічна екзегетика. Це ще й книга про наше сьогодення — про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату і забуття багатовікової лицарської культури

Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період. – К.: Факт, 2006. – 156 с. Це перша праця, в якій філософія національної ідеї розглядається як самостійна інтелектуальна течія, що сягає далеко за межі політології — до питань про сутність і сенс національного буття. На широкому історико-культурному матеріалі, автор досліджує місце цієї течії в євпропейській — і, спеціально, українській — свідомості новітнього часу (ХІХ — поч. ХХ ст.). Окремий розділ присвячено національно-екзистенційним пошукам І. Франка, в чиїй особі сконцетровано духовний досвід переломового для долі національної культури покоління української інтелігенції.

Забужко О. Шевченків міф України: спроба філософського аналізу. – К.: Факт, 2006. – 160 с. У чому все-таки причина дотеперішньої загадкової абсолютности постаті Шевченка в українській духовній культурі? На який образ-себе запрограмував він Україну своїм міфом, у культурі Нового Часу типологічно найближчим до дантівського? Які метафізичні смисли земної історії чаяться зашифрованими в Шевченковому тексті, коли підходити до нього з ключем не тільки християнської філософії та європейського романтизму, а й традиційної української демонології? Чи існує в історії «національна» версія християнської есхатології — колективного гріха й колективної покути? На ці та інші питання шукає відповіді Оксана Забужко в своїй книжці, котра стала однією з найголосніших подій української гуманітаристики.

Публіцистика 

Забужко О. Хроніки від Фортінбраса: вибрана есеїстка. – Доповн. 3-тє вид. – К.: Факт, 2006. – 352 с. Книжку відомої письменниці склали вибрані есе, виступи й доповіді, присвячені різним аспектам ґлобальної культурної кризи сьогодення. У центрі авторської уваги — культура українського суспільства "на переломі": посттоталітарного, посткомуністичного, постколоніального і, за словами О. Забужко, "посттрагічного", тобто такого, що втратило здатність переживати дійсність як трагедію. Поєднання глибини інтелектуального аналізу з яскраво особистісним, подеколи мемуарним способом викладу робить цю книгу цікавою не лише для фахових гуманітаріїв — як культурологічну розвідку, а й для ширшої читацької публіки — як своєрідний, письменницький і людський, документ нашої нашої доби.

Забужко О. Let my people go: 15 текстів про українську революцію. – К.: Факт, 2005. – 232 с. Ця книжка — не персональна письменницька «хроніка революції», хоча деякі, незнані українському читачеві, інформаційні штрихи до загального тої революції портрета вона, сподіваюсь, і додасть. Але насамперед це спроба відповісти на головне питання, яке мене тоді мучило, — як водночас ПРОЖИВАТИ історію і ПИСАТИ про неї. Як, перебуваючи «всередині» неї, добувати з неї СМИСЛ — той, котрий зрештою й відкладається в арсеналі культурної пам’яти народу.

Редагування і переклади 

Шевельов Ю. З історії незакінченої війни / упоряд. О. Забужко, Л. Масенко. – К.: Вид дім «Києво-Могилянська Академія», 2009. – 471 с.

Алексієвич С. Чорнобиль: хроніка майбутнього / переклад та післямова О. Забужко. – К.: Факт, 1998. – 194 с.

FROM THREE WORLDS. NEW WRITING FROM UKRAINE. Ed.by Ed Hogan, with Guest Editors Askold Melnyczuk, Michael Naydan, Mykola Riabchuk, Oksana Zabuzhko. Zephyr Press, Boston, Mass., 1996. - 282 p.

Література про Оксану Забужко

1. Міщенко В.І. Забужко Оксана Стефанівна // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 224.

2. Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 96.

3. УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — 2006. — С. 470.

4. Пінчук С. У пошуках самобутності // Дніпро. — 1986. — №1.

5. Нахлік Є. На крилах духовного максималізму // Жовтень. — 1987. — №9.

6. Родик Костянтин. Діагноз: кремляді // Україна молода. - 2010. - №101 (3867)

7. Іменини в країні ОЗ // Україна молода. – 2010. - №173.  

***